1. Словник української мови у 20 томах

понишпорити

ПОНИ́ШПОРИТИ, рю, риш, док., розм.

Нишпорити якийсь час.

– А ти, Прісько, понишпор трохи по полиці, зазирни у піч, – може, знайдеш поїсти, а ні, то хоч хлібом пообідай (Л. Яновська);

Коли стражник, нарешті, продерся й собі до сінець, Григора там, мабуть, уже не знайшов, бо вибіг назад лютий, як пес цепний, ще понишпорив очима по натовпу і кудись подався (П. Панч);

// перен. Копирсатися в чому-небудь якийсь час.

Привезли Гната в авто на тартак до машини, він там щось понишпорив ключами і ніби нічого й не зробив, а машина зарухалась, запрацювала (С. Чорнобривець);

Жандарм вичекав хвилину, понишпорив біля рушниці, ляскнув затвором і крикнув: – Марш! (В. Гжицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понишпорити — пони́шпорити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. понишпорити — -рю, -риш, док., розм. Нишпорити якийсь час. || перен. Копирсатися в чому-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понишпорити — ПОНИ́ШПОРИТИ, рю, риш, док., розм. Нишпорити якийсь час. — А ти, Прісько, понишпор трохи по полиці, зазирни у піч, — може, знайдеш поїсти, а ні, то хоч хлібом пообідай (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
  4. понишпорити — Понишпорити, -рю, -риш гл. Пошарить, поискать. По всіх закутках понишпорила, — ніде нічого не знайшла. Харьк. Словник української мови Грінченка