поноска
ПОНО́СКА, и, ж., мисл.
Предмет, який навчена собака приносить у зубах.
Забавно було дивитись, як Нептун на бігу хляпав обвислим вухом і тріпав білу поноску під чорним холодним носом (М. Коцюбинський);
Зразу так-таки ви беретеся і вчити Джека різних потрібних мисливських штук: іти за ногою, приносити поноску, шукати заховану якусь таку річ і т. ін (Остап Вишня).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поноска — поно́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- поноска — -и, ж., мисл. Предмет, що його навчена собака приносить у зубах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поноска — ПОНО́СКА, и, ж., мисл. Предмет, який навчена собака приносить у зубах. Забавно було дивитись, як Нептун на бігу хляпав обвислим вухом і тріпав білу поноску під чорним холодним носом (Коцюб. Словник української мови в 11 томах