1. Словник української мови у 20 томах

понтонник

ПОНТО́ННИК, а, ч.

Член команди, яка обслуговує понтон (у 1 знач.).

У роботі Дорошук був справний. Він перший з понтонників оголосив себе ударником (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понтонник — понто́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. понтонник — -а, ч. Член команди, яка обслуговує понтон (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понтонник — ПОНТО́ННИК, а, ч. Член команди, яка обслуговує понтон (у 1 знач.). У роботі Дорошук був справний. Він перший з понтонників оголосив себе ударником (Донч., II, 1956, 81). Словник української мови в 11 томах