понтонник
понто́нник
-а, ч.
Член команди, яка обслуговує понтон (у 1 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понтонник — понто́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- понтонник — ПОНТО́ННИК, а, ч. Член команди, яка обслуговує понтон (у 1 знач.). У роботі Дорошук був справний. Він перший з понтонників оголосив себе ударником (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
- понтонник — ПОНТО́ННИК, а, ч. Член команди, яка обслуговує понтон (у 1 знач.). У роботі Дорошук був справний. Він перший з понтонників оголосив себе ударником (Донч., II, 1956, 81). Словник української мови в 11 томах