1. Словник української мови у 20 томах

понурювати

ПОНУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОНУ́РИТИ, рю, риш, док., що.

Опускати донизу (голову, очі і т. ін.).

Обвів [Онищук] присутніх великими .. очима. На кого падав той погляд, той зразу понурював голову (В. Гжицький);

– А що ж то за Маруся? – спитавсь Василь, та й очі понурив у землю, буцім йому і дарма (Г. Квітка-Основ'яненко);

Довго їхав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душі (П. Куліш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понурювати — пону́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понурювати — -юю, -юєш, недок., понурити, -рю, -риш, док., перех. Опускати донизу (голову, очі і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понурювати — (голову) похнюплювати, похнюпити, похнюплюватися, похнюпитися, посуплювати, посупити, схилювати, схилити, посхилювати, похилювати, похилити, див. опускати, потуплювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. понурювати — ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ (ВПУСКА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). — Док. Словник синонімів української мови
  5. понурювати — ПОНУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОНУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. Опускати донизу (голову, очі і т. ін.). Обвів [Онищук] присутніх великими.. очима. На кого падав той погляд, той зразу понурював голову (Гжицький, Опришки, 1962, 69); — А що ж то за Маруся?... Словник української мови в 11 томах