1. Словник української мови у 20 томах

поодиноко

ПООДИНО́КО.

Присл. до поодино́кий.

Сунули [солдати] вже не поодиноко, а цілими гуртами (С. Васильченко);

– За наших часів не можна жити поодиноко, як билина в полі (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поодиноко — поодино́ко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. поодиноко — див. окремо Словник синонімів Вусика
  3. поодиноко — Присл. до поодинокий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поодиноко — ПООДИНО́КО. Присл. до поодино́кий. Глянула [дівчина] униз, звідки сунули [солдати] вже не поодиноко, а цілими гуртами (Вас., II, 1959, 41); — За наших часів не можна жити поодиноко, як билина в полі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 201). Словник української мови в 11 томах