поодинці
ПООДИ́НЦІ, присл.
1. На певній відстані один від одного, рідко.
Вищі від усіх дерев стояли тут сосни, часом густо, часом поодинці, з голими, жовтими, як віск, стовбурами (С. Скляренко);
Хати, мов ластівчані гнізда, тулилися по узбережжю то купками, то поодинці (М. Чабанівський);
// Один за одним по черзі.
Незаможники виходили [з сільбуду] поодинці – один по одному – і мовчки облягали Химочку з усіх боків (Г. Епік).
2. Окремо один від одного, не разом.
– Кожному поодинці важко чогось домагатися, то треба гуртом (Б. Грінченко);
Веселкові кольори .. цвітуть, вигравають поодинці і всі разом (П. Тичина);
Плоди найцінніших порід бажано зберігати загорнутими поодинці в папір (з наук. літ.).
3. Тільки сам по собі, без інших.
Ніхто з аулу не наважувався ходити до лісу поодинці (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- поодинці — пооди́нці прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- поодинці — пр., по одному, не разом, один по одному <�за одним>, порізно; (рости) самітно, самотою; (ходити) окремо, без інших, самі по собі. Словник синонімів Караванського
- поодинці — див. нарізно Словник синонімів Вусика
- поодинці — присл. 1》 На певній відстані один від одного, рідко. || Один за одним по черзі. 2》 Окремо один від одного, не разом. 3》 Тільки сам по собі, без інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поодинці — ПООДИ́НЦІ (окремо один від одного, не разом), НА́РІЗНО, ПО́РІЗНО, ПООКРЕ́МО розм., ПОЄДИ́НЦІ діал., ПО́РІВЦІ діал. — Кожному поодинці важко чогось домагатися, то треба гуртом (Б. Словник синонімів української мови
- поодинці — Пооди́нці, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поодинці — ПООДИ́НЦІ, присл. 1. На певній відстані один від одного, рідко. Вищі від усіх дерев стояли тут сосни, часом густо, часом поодинці, з голими, жовтими, як віск, стовбурами (Скл. Словник української мови в 11 томах
- поодинці — Поодинці нар. По одному, въ одиночку. Словник української мови Грінченка