1. Словник української мови у 20 томах

попанькати

ПОПА́НЬКАТИ, аю, аєш, док., кого.

1. Панькати кого-небудь, потурати чиїмсь примхам, каверзуванням якийсь час.

2. Запобігливо догоджати кому-небудь якийсь час.

– Дам, дам [чаю]! Ось тільки гітлерівця попанькаю. Денщика послав по вино, а я повинна бігати (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попанькати — попа́нькати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попанькати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. Панькати кого-небудь, потурати чиїмсь примхам, коверзуванням якийсь час. 2》 перех. і неперех. Запобігливо догоджати кому-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попанькати — ПОПА́НЬКАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Панькати кого-небудь, потурати чиїмсь примхам, каверзуванням якийсь час. 2. перех. і неперех. Запобігливо догоджати кому-небудь якийсь час. — Дам, дам [чаю]! Ось тільки гітлерівця попанькаю. Денщика послав по вино, а я повинна бігати (Ю. Янов., І, 1954, 158). Словник української мови в 11 томах