1. Словник української мови у 20 томах

попарити

ПОПА́РИТИ, рю, риш, док., кого – що.

1. Піддати що-небудь дії пари, окропу з метою розм'якшення, очищення і т. ін.

[Степан:] Бичем би тебе усовістити, та ще й бича добре попарити, щоб гнучкий був!.. (М. Кропивницький);

[Мати:] Ось деревій, – ви ж гладишки попарити хотіли? (Леся Українка);

Кипів уже казан води, щоб забиту штуку [свиню] попарити, поки ще тепла (Ірина Вільде).

2. Прогріти парою, теплом.

Ой їдьте ж ви у ліс по шипшину, Да затопимо медяную баню, Да попаримо челядочку Домну (П. Чубинський);

– Якось я захворів і ліг на піч попарити поясницю... (С. Чорнобривець).

3. Обпекти парою або окропом шкіру;

// безос.

Йому попарило руки й ноги (І. Франко).

4. перен., розм. Побити різками, нагаями і т. ін.

Та хоч би й попарили, аби б тут, щоб тільки у село не водили, щоб стида меж своїми не було (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Попарили [Марка] нагаями та й гайда додому під калавуром [караулом]... Та я б такому бунтареві... (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попарити — попа́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попарити — див. побити Словник синонімів Вусика
  3. попарити — -рю, -риш, док., перех. 1》 Піддати що-небудь дії пари, окропу з метою розм'якшення, очищення і т. ін. 2》 Прогріти парою, теплом. 3》 Обпекти парою або окропом шкіру. || безос. 4》 перен., розм. Побити різками, нагаями і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. попарити — ОБВАРИ́ТИ (облити окропом; обпекти окропом, гарячою парою тощо), ОБПА́РИТИ (ОПА́РИТИ рідше), ПОПА́РИТИ, ОБШПА́РИТИ (ОШПА́РИТИ) розм., ПРОШПА́РИТИ рідше, СПА́РИТИ рідше; ЗВАРИ́ТИ рідше (тільки про частини тіла). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. попарити — ПОПА́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Піддати що-небудь дії пари, окропу з метою розм’якшення, очищення і т. ін. [Степан:] Бичем би тебе усовістити, та ще й бича добре попарити, щоб гнучкий був!.. (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  6. попарити — Попарити, -рю, -риш гл. 1) Попарить горячей водой, на огнѣ, — во множествѣ. Тікай лиш од печі, — попарю плечі. Грин. І. 243. 2) Высѣчь розгами, побить. Як попарить мужик ціпом, — аж шкура облізла. Грин. III. 674. Зи теж їх і попарили сьогодні (різками). Мир. ХРВ. 268. Словник української мови Грінченка