попити
ПОПИ́ТИ, п'ю́, п'є́ш, док., що і без дод.
1. Напитися.
Поїли, попили, повечеряли [голова з понятими] на всі заставки (Г. Квітка-Основ'яненко);
На скелі над морем стоятиме він, .. І коршун, на руку йому прилетівши, На ній відпочине, попивши й поївши (Ю. Яновський);
// Випити трохи чого-небудь.
Раз на святках пішла [баба] куму провідать, Погостювать і пообідать, В беседі [бесіді] серце звеселить, Дулівочки попить (Л. Глібов);
То загляне [дамочка] у газету, То поп'є із фляги (С. Олійник).
2. Випити що-небудь поступово.
Поки приберешся, то бояре й мед поп'ють (Номис);
– Все чисто поїли та попили, тільки порожні пляшки позоставались (І. Нечуй-Левицький).
3. також без дод. Пиячити якийсь час.
– А чого ж він осюди їде, отой князь? – Чого? Попити-погуляти на вольній волі (Г. Хоткевич).
◇ (1) Могори́ч попи́ти – відзначити частуванням горілкою, вином і т. ін. успішне завершення якої-небудь справи.
Вже могорич попили й рід скликали, і Маруся .. молодому руку перев'язувала (Грицько Григоренко);
(2) Обмоло́тини попи́ти, етн. – святково відзначити закінчення молотьби; обмолотитися.
Всі обмолотини попили, а вдова ще й не починала молотити (Ганна Барвінок);
– Саме обмолотини попили... Коли це – щось у хату. Прибився парубок хтозна й звідки (Ю. Яновський);
Пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) / попи́ти (посмокта́ти) кров (кро́ві) див. пи́ти;
(3) Попи́ти по́ту.
Значення в інших словниках
- попити — попи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- попити — -п'ю, -п'єш, док., перех. і без додатка. 1》 Напитися. || Випити трохи чого-небудь. 2》 Випити що-небудь поступово. Могорич попити — відзначити частуванням горілкою, вином і т. ін. завершення якої-небудь справи. Попити крові перен. — познущатися. 3》 також без додатка. Пиячити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попити — обмоло́тини попи́ти, етн. Святково відзначити закінчення молотьби; обмолотитися. Всі обмолотини попили, а вдова ще й не починала молотити (Ганна Барвінок); — Саме обмолотини попили… Коли це — щось у хату. Прибився парубок хтозна й звідки (Ю. Яновський). Фразеологічний словник української мови
- попити — ПОПИ́ТИ, п’ю́, п’є́ш, док., перех. і без додатка. 1. Напитися. Поїли, попили, повечеряли [голова з понятими] на всі заставки (Кв.-Осн., II, 1956, 265); На скелі над морем стоятиме він,.. Словник української мови в 11 томах
- попити — I. По́пити, -плю, -пиш гл. = попувати. Навчит біда попити, коли нема що в губу вложити. Фр. Пр. 47. --------------- II. Попити, -п'ю́, -єш гл. Выпить (во множествѣ). Був мед, та гості попили. Ном. № 1897. Попив змій кров. Мнж. 35. Словник української мови Грінченка