1. Словник української мови Грінченка

попити

I. По́пити, -плю, -пиш

гл. = попувати. Навчит біда попити, коли нема що в губу вложити. Фр. Пр. 47.

---------------

II. Попити, -п'ю́, -єш

гл. Выпить (во множествѣ). Був мед, та гості попили. Ном. № 1897. Попив змій кров. Мнж. 35.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попити — попи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попити — -п'ю, -п'єш, док., перех. і без додатка. 1》 Напитися. || Випити трохи чого-небудь. 2》 Випити що-небудь поступово. Могорич попити — відзначити частуванням горілкою, вином і т. ін. завершення якої-небудь справи. Попити крові перен. — познущатися. 3》 також без додатка. Пиячити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попити — ПОПИ́ТИ, п'ю́, п'є́ш, док., що і без дод. 1. Напитися. Поїли, попили, повечеряли [голова з понятими] на всі заставки (Г. Квітка-Основ'яненко); На скелі над морем стоятиме він, .. І коршун, на руку йому прилетівши, На ній відпочине, попивши й поївши (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. попити — обмоло́тини попи́ти, етн. Святково відзначити закінчення молотьби; обмолотитися. Всі обмолотини попили, а вдова ще й не починала молотити (Ганна Барвінок); — Саме обмолотини попили… Коли це — щось у хату. Прибився парубок хтозна й звідки (Ю. Яновський). Фразеологічний словник української мови
  5. попити — ПОПИ́ТИ, п’ю́, п’є́ш, док., перех. і без додатка. 1. Напитися. Поїли, попили, повечеряли [голова з понятими] на всі заставки (Кв.-Осн., II, 1956, 265); На скелі над морем стоятиме він,.. Словник української мови в 11 томах