1. Словник української мови Грінченка

попувати

Попувати, -пую, -єш

гл. Священствовать, быть попомъ. При тій церковці попує. К. МБ. X. 2.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попувати — попува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попувати — -ую, -уєш, недок., розм. Бути попом, мати парафію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попувати — ПОПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути попом, мати парафію. Вже повертаючи зі Львова, я розбалакався з одним галицьким попом, що десь попує під Бродами (М. Коцюбинський); Попувати [о. Вікентія] змусили батьки. Слабість духу – послухався старих (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. попувати — ПОПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути попом, мати парафію. Вже повертаючи зі Львова, я розбалакався з одним галицьким попом, що десь попує під Бродами (Коцюб., III, 1956, 274); Попувати [о. Вікентія] змусили батьки. Слабість духу — послухався старих (Стельмах, І, 1962, 250). Словник української мови в 11 томах