1. Словник української мови Грінченка

попудити

Попудити, -джу, -диш

гл. Погнать. А кум їх так попудив, що тільки куряву підняли.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попудити — попу́дити дієслово доконаного виду кинути; погнати діал. Орфографічний словник української мови
  2. попудити — -джу, -диш, док., перех. і без додатка, діал. 1》 Кинути. 2》 Погнати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попудити — ПОПУ́ДИТИ¹, джу, диш, док., кого, що і без прям. дод., діал. 1. Кинути. Хтось попудив англійську гранату, та не влучив у темряві у вікно, промахнувся (О. Гончар); Греки страхопудливо металися, хтось з них пробував ухопити камінь, щоб полудити в пса (П. Словник української мови у 20 томах
  4. попудити — ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док. Словник синонімів української мови
  5. попудити — ПОПУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і без додатка, діал. 1. Кинути. Хтось попудив англійську гранату, та не влучив у темряві у вікно, промахнувся (Гончар, II, 1959, 230); Греки страхопудливо металися, хтось з них пробував ухопити камінь... Словник української мови в 11 томах