попування
Попува́ння, -ня
с. Священствованіе, бытіе попомъ. Сів на попування в Солодьках. Св. Л. 290.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попування — попува́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- попування — -я, с., розм. Дія за знач. попувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попування — ПОПУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. попува́ти. Попам сільським лиш тільки всього Було із попування того, Що на ту панщину не йшли (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- попування — ПОПУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. попува́ти. Попам сільським лиш тільки всього Було із попування того, Що на ту панщину не йшли (Фр., X, 1954, 278). Словник української мови в 11 томах