1. Словник української мови у 20 томах

попування

ПОПУВА́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. попува́ти.

Попам сільським лиш тільки всього Було із попування того, Що на ту панщину не йшли (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попування — попува́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попування — -я, с., розм. Дія за знач. попувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попування — ПОПУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. попува́ти. Попам сільським лиш тільки всього Було із попування того, Що на ту панщину не йшли (Фр., X, 1954, 278). Словник української мови в 11 томах
  4. попування — Попува́ння, -ня с. Священствованіе, бытіе попомъ. Сів на попування в Солодьках. Св. Л. 290. Словник української мови Грінченка