попувати
ПОПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Бути попом, мати парафію.
Вже повертаючи зі Львова, я розбалакався з одним галицьким попом, що десь попує під Бродами (М. Коцюбинський);
Попувати [о. Вікентія] змусили батьки. Слабість духу – послухався старих (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попувати — попува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- попувати — -ую, -уєш, недок., розм. Бути попом, мати парафію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попувати — ПОПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути попом, мати парафію. Вже повертаючи зі Львова, я розбалакався з одним галицьким попом, що десь попує під Бродами (Коцюб., III, 1956, 274); Попувати [о. Вікентія] змусили батьки. Слабість духу — послухався старих (Стельмах, І, 1962, 250). Словник української мови в 11 томах
- попувати — Попувати, -пую, -єш гл. Священствовать, быть попомъ. При тій церковці попує. К. МБ. X. 2. Словник української мови Грінченка