попокричати
ПОПОКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм.
Кричати багато разів, тривалий час.
[Трохим:] А вона [вчителька] другий раз і голосу не зведе... [Іван:] Авжеж, як попокричиш на тебе, то з голосу спадеш! (Грицько Григоренко);
– Що вже попокричав, що попостогнав уві сні, так бодай і не згадувати... (Остап Вишня).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попокричати — попокрича́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- попокричати — -чу, -чиш, док., розм. Кричати багато разів, тривалий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попокричати — ПОПОКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Кричати багато разів, тривалий час. [Трохим:] А вона [вчителька] другий раз і голосу не зведе… [Іван:] Авжеж, як попокричиш на тебе, то з голосу спадеш! (Григ., Вибр. Словник української мови в 11 томах