1. Словник української мови в 11 томах

попокричати

ПОПОКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Кричати багато разів, тривалий час.

[Трохим:] А вона [вчителька] другий раз і голосу не зведе… [Іван:] Авжеж, як попокричиш на тебе, то з голосу спадеш! (Григ., Вибр., 1959, 470);

— Що вже попокричав, що попостогнав уві сні, так бодай і не згадувати… (Вишня, І, 1956, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попокричати — попокрича́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попокричати — -чу, -чиш, док., розм. Кричати багато разів, тривалий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попокричати — ПОПОКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Кричати багато разів, тривалий час. [Трохим:] А вона [вчителька] другий раз і голосу не зведе... [Іван:] Авжеж, як попокричиш на тебе, то з голосу спадеш!... Словник української мови у 20 томах