попотіти
ПОПОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
1. Спітніти (про багатьох).
Базікавши, зійшли [Еней з бабою-ягою] на гору, На землю сіли оддихать, І, попотівши саме впору, Тут принялися розглядать, Анхиза щоб не прогуляти (І. Котляревський).
2. Потіти якийсь час.
Попотів біля горна, поки ремонтував причіп.
3. перен., над ким – чим, з ким – чим. Витрачати багато зусиль, виконуючи яку-небудь роботу якийсь час.
Щоб з руди одержати сталь, треба добре попотіти і в прямому, і в переносному значенні цього слова (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попотіти — попоті́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- попотіти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Спітніти (про багатьох). 2》 Потіти якийсь час. 3》 перен., над ким – чим, з ким – чим. Витрачати багато зусиль, виконуючи яку-небудь роботу якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попотіти — ПОПОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Спітніти (про багатьох). Базікавши, зійшли [Еней з бабою-ягою] на гору, На землю сіли оддихать, І, попотівши саме впору, Тут принялися розглядать, Анхиза щоб не прогуляти (Котл., І, 1952, 152). 2. Потіти якийсь час. Словник української мови в 11 томах
- попотіти — Попотіти, -тіємо, -єте гл. Вспотѣть (о многихъ). Біжучи, попотіли. АД. II. 37. Словник української мови Грінченка