попритулятися

ПОПРИТУЛЯ́ТИСЯ, я́ємося, я́єтеся і рідко ПОПРИТУ́ЛЮВАТИСЯ, юємося, юєтеся, док.

1. Притулитися до кого-, чого-небудь або один до одного (про всіх або багатьох).

Ми всі троє попритулялись одно до одного головами (Олесь Досвітній);

Дівчата спали по двоє під однією ковдрою. Попритуляються одна до одної, цокотять зубами, ніяк не вгріються (О. Донченко);

// перен. Бути розташованими дуже близько, впритул до чого-небудь (перев. про будинки, селища і т. ін.).

Селища .. попритулялися де до струмочків.., де до глиняного урвища східних узгір'їв (Ю. Смолич);

Водяні млини, попритулювавшись до високого каміння, поховавшись під зеленими вербами, крутять день і ніч чорними колесами (І. Нечуй-Левицький).

2. без дод. Примоститися, зайняти місце де-небудь (перев. на невеликій площі або в невигідному, незручному місці) (про всіх або багатьох).

У вагоні повно людей .. Люди попритулялися скрізь: на лавах, на клунках чи скриньках, стоячи (П. Колесник);

// Знайти собі притулок де-небудь (про всіх або багатьох).

Брат і сестра по далеких селах попритулювались;

// перен. Розташуватися, розміститися де-небудь (на схилі гори, над кручею і т. ін. – перев. про будинки, селища тощо).

На зелених горбах попритулювалися біленькі хатки, наче пташині гнізда (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me