попритулятися

ПОПРИТУЛЯ́ТИСЯ, я́ємося, я́єтеся і рідко ПОПРИТУ́ЛЮВАТИСЯ, юємося, юєтеся, док.

1. Притулитися до кого-, чого-небудь або один до одного (про всіх або багатьох).

Ми всі троє попритулялись одно до одного головами (Досв., Вибр., 1959, 75);

Дівчата спали по двоє під однією ковдрою. Попритуляються одна до одної, цокотять зубами, ніяк не вгріються (Донч., II, 1956, 107);

// перен. Бути розташованими дуже близько, впритул до чого-небудь (перев. про будинки, селища і т. ін.).

Селища.. попритулялися де до струмочків.., де до глиняного урвища східних узгір’їв (Смолич, І, 1958, 52);

Водяні млини, попритулювавшись до високого каміння, поховавшись під зеленими вербами, крутять день і ніч чорними колесами (Н.-Лев., І, 1956, 51).

2. без додатка. Примоститися, зайняти місце де-небудь (перев. на невеликій площі або в невигідному, незручному місці) (про всіх або багатьох).

У вагоні повно людей.. Люди попритулялися скрізь: на лавах, на клунках чи скриньках, стоячи (Кол., На фронті.., 1959, 180);

// Знайти собі притулок де-небудь (про всіх або багатьох).

Брат і сестра по далеких селах попритулювались;

// перен. Розташуватися, розміститися де-небудь (на схилі гори, над кручею і т. ін. — перев. про будинки, селища тощо).

На зелених горбах попритулювалися біленькі хатки, наче пташині гнізда (Кол., На фронті.., 1959, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me