попсований

ПОПСО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до попсува́ти.

З-під рудої, вкрай попсованої сонцем та негодою смушевої шапки визирало довгобразе, жовте, покраяне не частими, але глибокими зморшками обличчя (Л. Яновська);

Ярослав звелів вислати частину людей для направи волоків, попсованих за зиму й весну (П. Загребельний);

Зубила справді були вщент попсовані першим ударом молота (Яків Баш);

Щоки вже здрябліли й обвисли. Колись бездоганний овал їх був непоправно попсований (Ірина Вільде);

Настрій товариства був рішуче попсований (І. Франко);

Це була натура добра зроду, але зовсім попсована фамільними традиціями панства (І. Нечуй-Левицький);

// попсо́вано, безос. пред.

[Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано.., геть все подерто, попсовано, порізано, порозкидано, потоптано, порубано – вкрай сплюндровано! (Леся Українка);

Поштар схопився за велосипед. На щастя, його не було попсовано (О. Донченко).

2. у знач. прикм. Який зіпсувався, став непридатним для використання, вжитку.

– Продав мені попсовані [дзигарі]: показує два, а б'є тринадцять (М. Коцюбинський);

Сміявся Курочка попсованими зубами (О. Донченко).

3. у знач. прикм. Який змінився на гірше, погіршав.

Попсовані стосунки.

4. у знач. прикм. Який засвоїв погані звички, нахили, розбестився (про багатьох).

Попсовані діти.