1. Словник української мови у 20 томах

попутати

ПОПУ́ТАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

Зв'язати, стягнути путами ноги коня (передні з однією задньою або тільки передні); стриножити.

[Трубай:] Попутай коней, най пасуться! Збрую І сідла поздіймай! (І. Франко);

Спустилися [опришки] десь у лісок, попутали коні, полягали (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попутати — попу́тати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попутати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зв'язати, стягнути путами ноги коня (передні з однією задньою або тільки передні); стриножити. 2》 розм., рідко. Те саме, що поплутати. Біс попутав — про несвідомо зроблену недоречність, негативний вчинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попутати — лихи́й (рідше нечи́стий, ді́дько і т.ін.) попу́тав кого і без додатка. Хто-небудь зробив щось погане, допустив помилку, не передбачивши небажаного результату; піддався спокусі. Гуменя того монастиря, де я була, казала: зробила ти гріх тяжкий .. Фразеологічний словник української мови
  4. попутати — ПОПУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Зв’язати, стягнути путами ноги коня (передні з однією задньою або тільки передні); стриножити. [Т р у б а й:] Попутай коней, най пасуться! Збрую І сідла поздіймай! (Фр. Словник української мови в 11 томах
  5. попутати — Попутати, -таю, -єш гл. Спутать (лошадей). Попутали коників у долині. АД. І. 269. Словник української мови Грінченка