попутка
ПОПУ́ТКА, и, ж., прост.
Будь який автомобіль, який їде в одному напрямку з ким-небудь; попутна машина.
А Мизинець заворушився, затривожився. Побував у Мурова, у Марти Іванівни, а коли ті нічого певного не сказали йому, сів на попутку і подався вище – в обком (В. Земляк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попутка — И, ж. Машина, якою можна доїхати у потрібному напрямку. Може, спробуємо зловити попутку? (І. Сова). Словник сучасного українського сленгу