1. Словник української мови у 20 томах

попутний

ПОПУ́ТНИЙ, а, е.

Який іде, їде, рухається в одному напрямку з ким-, чим-небудь.

Білограй і Дудка приїхали в місто попутною машиною (Ю. Мушкетик);

Їм лишалося .. діждатися попутного пароплава і розпочати далекі мандри до самого моря (Ю. Збанацький);

// Ходовий, погожий (про вітер).

Попутний вітер швидко жене його баркас далі й далі від берега (А. Шиян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попутний — попу́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. попутний — -а, -е. Який іде, їде, рухається в одному напрямку з ким-, чим-небудь. || Ходовий, погожий (про вітер). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попутний — (вітер) побіжний, ходовий Словник чужослів Павло Штепа
  4. попутний — ПОПУ́ТНИЙ (який пересувається в одному напрямку з кимсь), ПОДОРО́ЖНІЙ, ХОДОВИ́Й, ПОГО́ЖИЙ (про вітер). Я підніс руку, й машина слухняно зупинилась, хоч попутний транспорт, як правило, зупиняється рідко (Є. Словник синонімів української мови
  5. попутний — ПОПУ́ТНИЙ, а, е. Який іде, їде, рухається в одному напрямку з ким-, чим-небудь. Білограй і Дудка приїхали в місто попутною машиною (Мушк., Чорний хліб, 1960, 178); Їм лишалося.. діждатися попутного пароплава і розпочати далекі мандри до самого моря (Збан. Словник української мови в 11 томах