1. Словник української мови у 20 томах

попущений

ПОПУ́ЩЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до попусти́ти 1, 4–9.

Відчувши попущений повід, Мишастий увійшов передніми ногами по коліна у воду й почав пити, задоволено одфоркуючись (Л. Юхвід);

Волосся [у Марції] зачесане з мистецькою простотою, розділене проділем і попущене так, що покриває більшу частину лоба і спадає хвилястими кучерями од скронів [скроней] на груди (Леся Українка);

Сонце стояло посеред неба, нестерпно пекло, гарбузове листя пообвисало, стало зовні схоже на попущені кажанові крила (І. Вирган).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попущений — попу́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. попущений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до попустити 1), 4-9). || попущено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попущений — ПОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попусти́ти 1, 4-9. Відчувши попущений повід, Мишастий увійшов передніми ногами по коліна у воду й почав пити, задоволено одфоркуючись (Юхвід, Оля, 1959, 17); Волосся [у Марції] зачесане з мистецькою простотою... Словник української мови в 11 томах