попущений
попу́щений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до попустити 1), 4-9).
|| попущено, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попущений — попу́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- попущений — ПОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до попусти́ти 1, 4–9. Відчувши попущений повід, Мишастий увійшов передніми ногами по коліна у воду й почав пити, задоволено одфоркуючись (Л. Словник української мови у 20 томах
- попущений — ПОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попусти́ти 1, 4-9. Відчувши попущений повід, Мишастий увійшов передніми ногами по коліна у воду й почав пити, задоволено одфоркуючись (Юхвід, Оля, 1959, 17); Волосся [у Марції] зачесане з мистецькою простотою... Словник української мови в 11 томах