1. Словник української мови у 20 томах

попідколювати

ПОПІДКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що.

1. Підколоти багато чого-небудь до чогось.

Попідколювати фотографії.

2. розм. Поранити чим-небудь гострим багато чогось.

Пальці попідколювала (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попідколювати — попідко́лювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попідколювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 Підколоти багато чого-небудь до чогось. 2》 розм. Поранити чим-небудь гострим багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попідколювати — ПОПІДКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Підколоти багато чого-небудь до чогось. 2. розм. Поранити чим-небудь гострим багато чогось. Пальці попідколювала (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. попідколювати — Попідколювати, -люю, -єш гл. То-же, что и підколоти, но во множествѣ. Пальці попідколювала. Васильк. у. Словник української мови Грінченка