поранити
ПОРА́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що.
1. Заподіяти рану (рани) кому-небудь.
Настуся .. крутнулася по столовій, ніби хтось вистрелив в неї й поранив, влучивши в груди (І. Нечуй-Левицький);
Чи ж не трапляється часом на полі гострим серпочком поранити руку! (Леся Українка);
Глоба вистрілив, поранив вовка. Яскравими клюквинками бризнула на сніг вовча кров (З. Тулуб);
* Образно. Чиясь жорстока рука безжально поранила берізку (В. Козаченко);
// безос.
Під час нападу німецької авіації на госпіталь Шуру поранило (О. Гончар).
2. перен. Завдати душевного болю, моральних страждань.
Я і гадав, що своїми листами я Вас поранив ще гірше, а Ви затиснули зуби і не крикнули (В. Стефаник);
– Ви мене, дорогий наш дядечку, вдруге поранили звісткою про Васю (Яків Баш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поранити — пора́нити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поранити — [пораниетие] -н'у, -ниеш; нак. -ан', -ан'теи Орфоепічний словник української мови
- поранити — -ню, -ниш, док., перех. 1》 Заподіяти рану (рани) кому-небудь. || безос. 2》 перен. Завдати душевного болю, моральних страждань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поранити — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- поранити — ПОРА́НИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Заподіяти рану (рани) кому-небудь. Настуся.. крутнулася по столовій, ніби хтось вистрелив в неї й поранив, влучивши в груди (Н.-Лев., IV, 1956, 248); Чи ж не трапляється часом на полі гострим серпочком поранити руку!... Словник української мови в 11 томах
- поранити — Поранити, -ню, -ниш гл. Ранить, изранить. Єв. Л. XX. 12. Ти мене поранила дуже. Рудч. Ск. І. 53. Положив на місті чоловіка зо три, а деяких поранив. Драг. 418. Словник української мови Грінченка