1. Орфоепічний словник української мови

поранити

пора́нити

[пораниетие]

-н'у, -ниеш; нак. -ан', -ан'теи

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поранити — пора́нити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поранити — -ню, -ниш, док., перех. 1》 Заподіяти рану (рани) кому-небудь. || безос. 2》 перен. Завдати душевного болю, моральних страждань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поранити — ПОРА́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що. 1. Заподіяти рану (рани) кому-небудь. Настуся .. крутнулася по столовій, ніби хтось вистрелив в неї й поранив, влучивши в груди (І. Нечуй-Левицький); Чи ж не трапляється часом на полі гострим серпочком поранити руку!... Словник української мови у 20 томах
  4. поранити — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. поранити — ПОРА́НИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Заподіяти рану (рани) кому-небудь. Настуся.. крутнулася по столовій, ніби хтось вистрелив в неї й поранив, влучивши в груди (Н.-Лев., IV, 1956, 248); Чи ж не трапляється часом на полі гострим серпочком поранити руку!... Словник української мови в 11 томах
  6. поранити — Поранити, -ню, -ниш гл. Ранить, изранить. Єв. Л. XX. 12. Ти мене поранила дуже. Рудч. Ск. І. 53. Положив на місті чоловіка зо три, а деяких поранив. Драг. 418. Словник української мови Грінченка