порозкошувати
ПОРОЗКОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Добре, в достатках, у розкоші пожити якийсь час.
– Нагорювалася, сердешна, за тим п'яницею несусвітним, то нехай хоч за Байдою порозкошує (Д. Бедзик);
// Пожити щасливим, безтурботним життям, без роботи й клопоту.
Настя сиди та ший. А воно таке молоде, .. ще б молоденькій порозкошувати, по зелених садках тихими вечорами, красними зорями побігати (Марко Вовчок);
// тільки 2 ос. одн., у сполуч. із запереч. част. не. Зазнати біди, клопоту.
Кажуть, “на чужому полі не знатимеш волі”, але й на своєму без коня чи вола не порозкошуєш (М. Стельмах).
2. Розкошувати, зазнавати насолоди, втіхи якийсь час; пораювати.
Дивиться [дядько] на нас із чоловіком та й каже: – Ой ви, молодята, молодята!.. Пожили, порозкошували – і буде з вас (Марко Вовчок);
Чоловік .. сів на деревину – хіба ж і він не може по-панськи порозкошувати вночі? От на збитки Плачинді – і зорями полюбується, і на місяця надивиться, і перепілки послухає (М. Стельмах);
// перев. чим. Поласувати.
– А за той час могли б не дармувати І виноградом порозкошувати (І. Франко);
Порозкошувавши трохи делікатною отрутою, я поклав мою сигару на вінця попільнички (Ю. Смолич).
Значення в інших словниках
- порозкошувати — порозко́шувати дієслово доконаного виду від: коси́ти порозкошува́ти дієслово доконаного виду від: розкошува́ти Орфографічний словник української мови
- порозкошувати — -ую, -уєш, док. 1》 Добре, в достатках, у розкоші пожити якийсь час. || Пожити щасливим, безтурботним життям, без роботи й клопоту. || у 2 ос. одн., у сполуч. із запереч. не. Зазнати біди, клопоту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порозкошувати — ПОРОЗКОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Добре, в достатках, у розкоші пожити якийсь час. — Нагорювалася, сердешна, за тим п’яницею несусвітним, то нехай хоч за Байдою порозкошує (Д. Бедзик, Серце.. Словник української мови в 11 томах