порозпозичати
ПОРОЗПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
Позичити частинами, багатьом все або багато чого-небудь.
Антосьо і вухом не вів; підцапивши гроші, порозпозичав, а після лиш відбирав та гайнував (А. Свидницький);
[Коломійчиха:] Порозпозичав моє добро ледарям, так з них і прав! (М. Старицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порозпозичати — порозпозича́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- порозпозичати — -аю, -аєш, док., перех. Позичити частинами, багатьом усе чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порозпозичати — ПОРОЗПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Позичити частинами, багатьом все або багато чого-небудь. Антосьо і вухом не вів; підцапивши гроші, порозпозичав, а після лиш відбирав та гайнував (Свидн. Словник української мови в 11 томах