1. Великий тлумачний словник сучасної мови

порозпозичати

порозпозича́ти

-аю, -аєш, док., перех.

Позичити частинами, багатьом усе чи багато чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порозпозичати — порозпозича́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. порозпозичати — ПОРОЗПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Позичити частинами, багатьом все або багато чого-небудь. Антосьо і вухом не вів; підцапивши гроші, порозпозичав, а після лиш відбирав та гайнував (А. Свидницький); [Коломійчиха:] Порозпозичав моє добро ледарям, так з них і прав! (М. Старицький). Словник української мови у 20 томах
  3. порозпозичати — ПОРОЗПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Позичити частинами, багатьом все або багато чого-небудь. Антосьо і вухом не вів; підцапивши гроші, порозпозичав, а після лиш відбирав та гайнував (Свидн. Словник української мови в 11 томах