порозтягувати
ПОРОЗТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш і ПОРОЗТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Розтягти, зробити довшим або ширшим усе або багато чого-небудь;
// Натягнувши, розгладити, розправити.;
// у сполуч. зі сл. лице, вид і т. ін., рідко. Надати своєму обличчю виразу здивування, невдоволення, розчарування і т. ін. (про багатьох).
Гості ще більше порозтягали вид і руки поопускали (І. Нечуй-Левицький).
2. Відтягнути все або багато чого-небудь, усіх або багатьох у різні боки.
– То що ви там наробили в степу? Які там копи порозтягали?.. – Ми тільки один полукіпок розібрали. Та й то назад склали (А. Головко);
// розм. Порозкрадати.
[Чумак:] Гарненько доглядай, бо народу сила і не встережешся, як рибу з возів порозтягають (М. Кропивницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порозтягувати — порозтя́гувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- порозтягувати — -ую, -уєш і порозтягати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розтягти, зробити довшим або ширшим усе чи багато чого-небудь. || Натягнувши, розгладити, розправити. || у сполуч. зі. сл. лице, вид і т. ін., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порозтягувати — ПОРОЗТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш і ПОРОЗТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Розтягти, зробити довшим або ширшим усе або багато чого-небудь; // Натягнувши, розгладити, розправити; // у сполуч. із. сл. лице, вид і т. ін., рідко. Словник української мови в 11 томах