1. Словник української мови в 11 томах

порозтягувати

ПОРОЗТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш і ПОРОЗТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Розтягти, зробити довшим або ширшим усе або багато чого-небудь;

// Натягнувши, розгладити, розправити;

// у сполуч. із. сл. лице, вид і т. ін., рідко. Надати своєму обличчю виразу здивування, невдоволення, розчарування і т. ін. (про багатьох).

Гості ще більше порозтягали вид і руки поопускали (Н.-Лев., І, 1956, 452).

2. Відтягнути все або багато чого-небудь, усіх або багатьох у різні боки.

— То що ви там наробили в степу? Які там копи порозтягали?.. — Ми тільки один полукіпок розібрали. Та й то назад склали (Головко, II, 1957, 250);

// розм. Порозкрадати.

[Чумак:] Гарненько доглядай, бо народу сила і не встережешся, як рибу з возів порозтягають (Кроп., V, 1959, 331).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порозтягувати — порозтя́гувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. порозтягувати — -ую, -уєш і порозтягати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розтягти, зробити довшим або ширшим усе чи багато чого-небудь. || Натягнувши, розгладити, розправити. || у сполуч. зі. сл. лице, вид і т. ін., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порозтягувати — ПОРОЗТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш і ПОРОЗТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Розтягти, зробити довшим або ширшим усе або багато чого-небудь; // Натягнувши, розгладити, розправити.; // у сполуч. зі сл. лице, вид і т. ін., рідко. Словник української мови у 20 томах