поронити
ПОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., що, діал.
1. Звалити, зламавши, зрізавши, підтявши і т. ін. усе або багато чого-небудь.
Земля загула від гаю, і щось важке наближається до пасіки .. Поронило лісу, суне поміж вуллів [вуликів], й вулля валить (Марко Вовчок).
2. Втратити, загубити (листя, пелюстки, пір'я і т. ін.).
Ой летіли лебедоньки через темний бір, Поронили біле пір'я та й у батьків двір (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поронити — порони́ти дієслово доконаного виду звалити; втратити — про листя, пір'я діал. Орфографічний словник української мови
- поронити — -роню, -рониш, док., перех., діал. 1》 Звалити, зламавши, зрізавши, підтявши і т. ін. усе чи багато чого-небудь. 2》 Втратити, загубити (листя, пелюстки, пір'я і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поронити — ПОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех., діал. 1. Звалити, зламавши, зрізавши, підтявши і т. ін. усе або багато чого-небудь. Земля загула від гаю, і щось важке наближається до пасіки.. Словник української мови в 11 томах