пороснути

ПОРОСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

1. Розірвавшись, одірвавшись, випавши, посипатися, розсипатися по поверхні чого-небудь.

Бублики з торби пороснули по сходах (І. Нечуй-Левицький);

Хіп! за добре намисто. Намисто пороснуло з шиї додолу (Панас Мирний);

Тріснула сорочка, квасолею пороснули на долівку ґудзики (Григорій Тютюнник).

2. перев. чим. З силою кинути, бризнути, сипнути і т. ін.

Вітер усе збільшувався і нараз пороснув густим дощем (Г. Епік);

// безос.

Навіть сам Пелехатий [вовк] трохи розгубився, коли йому межи очі пороснуло дивним полум'ям (П. Загребельний).

3. перен. Зірвавшись з місця, швидко побігти, розбігтися, розлетітися в різні боки (про багатьох).

Тут саме показався на порозі учитель. Усі пороснули по місцях (Панас Мирний);

Першокласники горохом пороснули до виходу (С. Добровольський).

4. З силою, раптово линути (про дощ).

Він вийшов на рундук. Дощ пороснув йому у гаряче лице – густий та холодний (Панас Мирний);

Дощ як поросне... Справжнісінький проливень (І. Вирган).

5. перен., рідко. Шпарко заговорити, закричати; заторохтіти, зацокотіти.

– Чого ж я подла [підла]?.. – Ще не подла? ще не подла? – пороснула пані на всю кухню. – До паничів ходити?! (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me