пороснути

ПОРОСНУ́ТИ, ну, неш, док., розм.

1. Розірвавшись, одірвавшись, випавши, посипатися, розсипатися по поверхні чого-небудь.

Бублики з торби пороснули по сходах (Н.-Лев., IV, 1956, 300);

Хіп! за добре намисто. Намисто пороснуло з шиї додолу (Мирний, І, 1949, 344);

Тріснула сорочка, квасолею пороснули на долівку гудзики (Тют., Вир, 1964, 217).

2. перев. чим. З силою кинути, бризнути, сипнути і т. ін.

Вітер усе збільшувався і нараз пороснув густим дощем (Епік, Тв., 1958, 304);

// безос.

Навіть сам Пелехатий [вовк] трохи розгубився, коли йому межи очі пороснуло дивним полум’ям (Загреб., Шепіт, 1966, 12).

3. перен. Зірвавшись з місця, швидко побігти, розбігтися в різні боки (про багатьох).

Тут саме показався на порозі учитель. Усі пороснули по місцях (Мирний, І, 1954, 328);

Першокласники горохом пороснули до виходу (Добр., Ол. солдатики, 1961, 63).

4. З силою, раптово линути (про дощ).

Він вийшов на рундук. Дощ пороснув йому у гаряче лице — густий та холодний (Мирний, II, 1954, 225);

Дощ як поросне… Справжнісінький проливень (Вирган, В розп. літа, 1959, 286).

5. перен., рідко. Шпарко заговорити, закричати; заторохтіти, зацокотіти.

— Чого ж я подла [підла]? .. — Ще не подла? ще не подла? — пороснула пані на всю кухню. — До паничів ходити?! (Мирний, III, 1954, 252).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me