поросячий

ПОРОСЯ́ЧИЙ, а, е.

Прикм. до порося́.

Мати .. клопоталась, прохаючи поживитись. “Шматочок індичачих грудей... чи поросячу ніжку” (М. Коцюбинський);

Годування було суворо індивідуалізоване, і ніякі благання верескливої поросячої ватаги не могли вплинути на свинарку (С. Добровольський);

* У порівн. Мов поросяча, кров лилась, Я різав все, що паном звалось (Т. Шевченко);

// Такий, як у поросяти.

Великі, круглі окуляри .. приховали білі поросячі вії (Іван Ле);

Він аж руками ляснув із задоволення і, не стримавшись, заверещав своїм поросячим сміхом (І. Микитенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me