порубіжний
ПОРУБІ́ЖНИЙ, а, е.
Прикордонний.
Російський уряд створював в порубіжних з Україною містах спеціальні двори для приїжджих українських купців і торгових людей (з наук. літ.);
На заході червенська земля доходила до польських рубежів або сягала до р. Вепр, можливо, навіть, до р. Пор, бо тут саме в той час зростає значний порубіжний град Сутейськ (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порубіжний — порубі́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- порубіжний — [поруб’іжнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- порубіжний — -а, -е. Прикордонний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порубіжний — ПРИКОРДО́ННИЙ (розташований біля чи вздовж кордону), ПОРУБІ́ЖНИЙ, ПРИРУБІЖНИЙ рідше, ЛІМІТРО́ФНИЙ книжн., ПРИГРАНИ́ЧНИЙ розм., ГРАНИ́ЧНИЙ розм. рідше. Біля прикордонного пункту Вільховець з неослабною силою точився бій (Н. Словник синонімів української мови
- порубіжний — ПОРУБІ́ЖНИЙ, а, е. Прикордонний. Російський уряд створював в порубіжних з Україною містах спеціальні двори для приїжджих українських купців і торгових людей (Іст. Словник української мови в 11 томах