порученець
ПОРУЧЕ́НЕЦЬ, нця, ч.
Той, хто дає поруку за кого-, що-небудь; ручається.
Збирається не тільки компетентна комісія в повному складі, а й представники світової громадськості .. Насамперед генерали.., особисті порученці парагвайського диктатора (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порученець — поруче́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- порученець — -нця, ч., розм. Той, на кого покладено виконання поручення. Великий тлумачний словник сучасної мови