1. Словник української мови у 20 томах

поручників

ПОРУ́ЧНИКІВ, ова, ове, іст., розм.

Прикм. до пору́чник¹; належний поручникові.

Відчинив [Балоун] поручникову валізку і надкусив плитку шоколаду (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поручників — -ова, -ове, заст., розм. Прикм. до поручник I; належний поручникові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поручників — ПОРУ́ЧНИКІВ, ова, ове, дорев., розм. Прикм. до пору́чник¹; належний поручникові. Відчинив [Балоун] поручникову валізку і надкусив плитку шоколаду (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 358). Словник української мови в 11 томах