посад

ПОСА́Д¹, у, ч., іст.

1. У Давній Русі X–XIV ст. та в Російській державі XV–XVIII ст. – ремісничо-торговельна частина міста за міською стіною.

Міста Київської Русі XI –XII ст. складалися в основному з двох частин .. – “дитинця”, де розміщалися князівський двір, міські і церковні власті, і основної міської території – “предграддя”, тобто посаду, де жило ремісничо-торговельне населення (з наук. літ.);

З літопису ми знаємо, що Поділ був головним торговельно-ремісничим посадом Києва (з наук.-попул. літ.).

2. У царській Росії – передмістя або селище, де жили ремісники, торговці та міська біднота.

Отаманова хата стояла за посадом, на хуторі (І. Нечуй-Левицький);

Шевченко мовчав. Подорож змучила його вкрай. Все бачене в дорозі: болотяні низовини Інгерманландії, дрімучі Костромські та Володимирські ліси, міста та посади, села й поля, весняна могутня розкіш Волги в водопіллі, заволзькі чорні землі, моторошно пустельний степ – все змішалося в якийсь строкатий хаос (З. Тулуб).

ПОСА́Д², у, ч., етн.

Місце за столом, де сидять наречений і наречена під час весілля.

За столом вже молодая Сіла на посад, На лавочках всі дружечки Посідали вряд (Леся Українка);

* У порівн. Сидить Щур рядочком із дівчиною на семінарському столі, як на посаді (С. Васильченко).

ПОСА́Д³, у, ч.

Те саме, що поса́д 1.

Разовий, або простий, помел характеризується тим, що борошно одержують за один прохід зерна через жорновий посад, причому зерно розмелюється разом з оболонками (з наук. літ.).