посадовити

ПОСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. посадо́влять; док., кого, що.

1. Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти.

– Але ж вона мужичка! Як я її посадовлю отут в кріслі між нашими гістьми (І. Нечуй-Левицький);

Знесиленого старшину товариші посадовили на землю, швидко почали роздягати (О. Гончар);

// Піднявши, допомогти кому-небудь сісти на щось високе.

Посадовили [опришки Марусю] на коня, поїхали. Потім ізсадили в лісі.., найсуворіше наказали сидіти тихо (Г. Хоткевич);

// Допомогти зайняти місце, влаштуватися де-небудь для поїздки.

Тоді один доброзичливий дядько підхопив його одного разу, самотнього, посадовив на воза й довіз аж до міста (І. Микитенко);

– Коли ми приїдемо додому, – казав я, – я вас посадовлю на найкращого візника, і ми поїдемо до найкращого ресторану (Ю. Яновський).

2. за що або з інфін., розм. Примусити кого-небудь або загадати комусь щось робити (перев. сидячи).

Нас, дівчат, усіх гаптувати посадовила [панночка] (Марко Вовчок).

3. у сполуч. з ім., що означають продукти харчування, на що, розм. Обмежити чимсь у харчуванні; годувати чим-небудь одним, не даючи їсти нічого іншого.

4. перев. у сполуч. зі сл. у тюрму, під арешт, за ґрати і т. ін., розм. Ув'язнити, позбавити волі; засадити (у 2 знач.).

– Нічим ваші захисники вам не допоможуть, – вів далі Зуб, хитро поглядаючи на Басову, – судити вас будемо і на кілька років у тюрму посадовимо, щоб десятому заказала, як техніку безпеки порушувати (В. Собко);

– Коли Мокрина Терентіївна з'явиться до табору визволяти свого Петра Гриценка, – посадовлять і її, почнуть допитувати про нас... (Ю. Яновський);

– Скільки днів минуло, як мене сюди посадовили, а й досі ніхто не приходив... (В. Кучер).

5. розм. Помістити або поселити кого-небудь десь, кудись.

[Гільзе (до Гільзихи, дедалі все більше не тямлячись):] Тут мене мій творець небесний посадовив (Леся Українка);

// Помістити де-небудь, усередину чогось упійману тварину, пташку і т. ін.

[Зінька:] Посадови курча в тісну клітку, воно зросте і або загине, або ж розлама клітку!.. (М. Кропивницький);

Він узяв мішок і посадовив туди свого улюбленця [гусака] (О. Донченко);

– Я її [чайку] лікуватиму. – Молодець, – кладе мені на голову велику руку дід. – Посадови її на горище і лікуй (Ю. Збанацький).

6. Помістити в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо.

Хліб уже мати посадовила в піч (Ю. Мушкетик).

7. ав. Скерувавши до землі, примусити опуститися, сісти на землю (літак або який-небудь інший літальний апарат).

Немає на Поділлі такого села, де Василь не посадовив би свого літака (В. Кучер).

8. розм., рідко. Надіти, насадити на щось.

9. розм., рідко. Те саме, що посади́ти 1.

Посадовила я тополю в день народження Кобзаря, саме на століття (Ю. Яновський);

– Нам треба що? Посадовив навесні, а влітку споживай: картопля, ріпа чи буряк (О. Довженко).

На поса́д саджа́ти (садови́ти) / посади́ти (посадови́ти) див. саджа́ти;

(1) Посадови́ти сад (парк і т. ін.) – те саме, що Посади́ти сад (парк і т. ін.) (див. посади́ти).

Іноді в газеті, а іноді хтось із приятелів у листі напише: – А в нас парк посадовили (Остап Вишня).