1. Фразеологічний словник української мови

посадовити

не зна́ти, де посади́ти (посадови́ти) кого і без додатка. Шануючи, поважаючи, дуже люб’язно, прихильно приймати кого-небудь. Що вже раді були йому (Давидові) всі — не знали, де посадити, з чого почати розпитувати та з чого про свої новини розповідати (А. Головко); Пакришень не знав, де посадовити гостя, які знайти для нього найласкавіші слова, чим частувати (Ю. Збанацький).

саджа́ти (сади́ти) / посади́ти (посадови́ти) на стіл кого, іст. Надавати комусь князівську владу (в Давній Русі). Володимира Мономаха посадили на стіл у Києві під час народного повстання 1113 р. (З газети); // Наділяти кого-небудь владою. А запорожці .. Іванця.. на стіл саджають ..— Гетьман, гетьман Іван Мартинович! — кричать на все горло (П. Куліш).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посадовити — посадови́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посадовити — -довлю, -довиш; мн. посадовлять; док., перех. 1》 Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти. || Піднявши, допомогти кому-небудь сісти на щось високе. || Допомогти зайняти місце, влаштуватися де-небудь для поїздки. 2》 за що або з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посадовити — ПОСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. посадо́влять; док., кого, що. 1. Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти. – Але ж вона мужичка! Як я її посадовлю отут в кріслі між нашими гістьми (І. Словник української мови у 20 томах
  4. посадовити — УВ'ЯЗНИ́ТИ (помістити у в'язницю, позбавити волі); КИ́НУТИ, ВКИ́НУТИ, ЗАМКНУ́ТИ, ПОСАДИ́ТИ розм., ПОСАДОВИ́ТИ, ЗАСАДИ́ТИ розм. (перев. із сл. в тюрму, за грати, в кримінал і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. посадовити — ПОСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. посадо́влять; док., перех. 1. Допомогти кому-небудь або примусити чи запросити когось сісти. — Але ж вона мужичка! Як я її посадовлю отут в кріслі між нашими гістьми (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. посадовити — Посадовити, -влю́, -виш гл. Посадить. Поклав хліб, ложки, старців посадовив. Ном. № 11997. Словник української мови Грінченка