посвячений

ПОСВЯ́ЧЕНИЙ¹, а, е.

Дієпр. пас. до посвяти́ти¹.

Ладанки [Грек продавав] од усяких хвороб, навіть пальмові гілки, нібито посвячені .. в Єрусалимському храмі (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. прикм.

Лачерда зробив кілька кваплигих кроків уперед, немов намагався вловити кінець тікаючої думки, затримався, хитнувся й упав на обличчя, власним тілом згасивши посвячену свічку (Н. Королева);

// посвя́чено, безос. пред.

Зруйновано стару будову .. і на місце виставлено нову ратушу.., яка мала наверху невелику баню. Ратушу посвячено 1835 р. (з наук. літ.).

ПОСВЯ́ЧЕНИЙ², а, е.

Дієпр. пас. до посвяти́ти².

Правовірні! .. збирайте своє добро, своїх жінок і дітей і виселяйтеся .. ближче до святих мечетей, до посвяченої стопами пророка землі... (М. Коцюбинський);

Це .. була традиція, посвячена кров'ю героїв (Ю. Яновський);

Нинішній, остатній день ловів мав бути посвячений самому головному, та заразом і найбільше небезпечному ділу – ловам на медведів (І. Франко);

// посвя́чено, безос. пред.

ПОСВЯ́ЧЕНИЙ³, а, е.

Дієпр. пас. до посвяти́ти³.

– Знову Наталка? Ніхто не повинен знати, окрім посвячених. Чув, що в уставі сказано: зрадникам і донощикам – смерть (А. Хорунжий);

Посвячений у таємницю;

// посвя́чено, безос. пред.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвячений — посвя́чений 1 дієприкметник освячений посвя́чений 2 дієприкметник висвячений в сан посвя́чений 3 дієприкметник ознайомлений з чимсь таємним Орфографічний словник української мови
  2. посвячений — див. новопосвячений Словник церковно-обрядової термінології
  3. посвячений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до посвятити I. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до посвятити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. посвячений — Посвя́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. посвячений — ПОСВЯ́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до посвяти́ти¹. [Грек продавав] ладанки од усяких хвороб, навіть пальмові гілки, нібито посвячені.. в Єрусалимському храмі (Н.-Лев., III, 1956, 363). ПОСВЯ́ЧЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до посвяти́ти². Словник української мови в 11 томах