посвідчувач
ПОСВІ́ДЧУВАЧ, а, ч., юр.
Те саме, що посві́дник.
Посвідчувач запевнив, що він [Климов] весь час був дома, нікуди не їздив, що він не здатний убивати, що це сердечна людина. Що це непорозуміння якесь (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посвідчувач — посві́дчувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- посвідчувач — -а, ч., юр. Те саме, що посвідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посвідчувач — СВІ́ДОК (людина, яка особисто бачила що-небудь), ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, САМОВИ́ДЕЦЬ заст., розм., ПО́СЛУХ заст.; ПОСВІ́ДНИК юр., ПОСВІ́ДЧУВАЧ юр., ПОНЯТИ́Й (свідок при обшуку). Свідки одноголосно посвідчили, що того вечора Яким Коваль був п'яний (О. Словник синонімів української мови
- посвідчувач — ПОСВІ́ДЧУВАЧ, а, ч., юр. Те саме, що посві́дник. Словник української мови в 11 томах