посвітлішати
ПОСВІТЛІ́ШАТИ, ає, док.
1. Док. до світлі́шати.
Небо посвітлішало. Почало благословлятися на світанок (В. Гжицький);
Сонце уже зійшло, але його ще не було видно із-за темного лугу; небо освітилося ясно й погожо, і луг теж посвітлішав і прихорошився (Григорій Тютюнник);
// безос.
Коли вогонь розгорівся ще дужче, у хижі [Анта] посвітлішало (С. Скляренко);
В лісі немов посвітлішало (П. Воронько).
2. тільки безос. Почати розвиднятися, світати.
Надворі враз посвітлішало, зазолотився сніг на хліві (Ю. Збанацький).
3. перен. Набрати веселішого, радіснішого, привітнішого виразу (звичайно про обличчя, очі).
Він, кваплячись, пробіг очима по паперу, і обличчя його враз посвітлішало, розгладилась над бровами зморшка (І. Кочерга);
Перед світанком у хворого відбулася криза, йому стало легше. Посвітлішали очі (А. Шиян);
// Стати щасливішим, радіснішим.
Посвітлішав Дмитро, в очах заграли блищики, подобрішали вони (М. Стельмах).
4. перен. Стати радіснішим, оптимістичнішим (про настрій, думки тощо).
Звернув [старий] у сад; пісок хрумтів під каблуками, посвітлішали думки і настрій (Є. Гуцало).
◇ (1) Посвітлі́шало (поле́гшало) на душі́ (на се́рці) в кого, кому, перев. від чого – хто-небудь відчів спокій, душевну рівновагу від чогось; кому-небудь стало приємно, легко, спокійно і т. ін.
В Новонікуліно приїхали завидна. Ілля Миколайович уже здалеку побачив новий будинок школи, і на душі в нього посвітлішало (В. Канівець);
Закрутилась, плин свій стишила Хмарина, як гора. Та від неї посвітлішало на серці в трударя (П. Дорошко);
Парубкові посвітлішало, полегшало на душі і від свого рішення, і від своєї несподіваної великодушності (М. Стельмах);
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) посвітлі́шало в голові́ у кого, кому і без дод. – у кого-небудь думки стали виразними, чіткими; хто-небудь став добре розуміти, сприймати щось.
– Внизу під скелею був один Хома, а піднявся на скелю, то це вже зовсім інший Хома! І бачить далі, і чує далі... І в голові наче посвітлішало! (О. Гончар);
Ізолював [Дан] себе від всього цього цілком свідомо і зовсім не шкодував, адже в голові значно посвітлішало (І. Роздобудько).
Значення в інших словниках
- посвітлішати — посвітлі́шати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посвітлішати — -ає, док. 1》 Док. до світлішати. || безос. 2》 тільки безос. Почати розвиднятися, світати. 3》 перен. Набрати веселішого, радіснішого, привітнішого виразу (звичайно про обличчя, очі). || Стати щасливішим, радіснішим. 4》 перен. Стати радіснішим, оптимістичнішим (про настрій, думки тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- посвітлішати — (на́че) посвітлі́шало в голові́ у кого, кому і без додатка. Хто-небудь став краще розуміти, сприймати щось. — Внизу під скелею був один Хома, а піднявся на скелю, то це вже зовсім інший Хома! І бачить далі, і чує далі. І в голові наче посвітлішало (О. Фразеологічний словник української мови
- посвітлішати — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Словник синонімів української мови
- посвітлішати — ПОСВІТЛІ́ШАТИ, ає, док. 1. Док. до світлі́шати. Небо посвітлішало. Почало благословлятися на світанок (Гжицький, Вел. надії, 1963, 134); Сонце уже зійшло, але його ще не було видно із-за темного лугу; небо освітилося ясно й погожо... Словник української мови в 11 томах