1. Фразеологічний словник української мови

посвітлішати

(на́че) посвітлі́шало в голові́ у кого, кому і без додатка. Хто-небудь став краще розуміти, сприймати щось. — Внизу під скелею був один Хома, а піднявся на скелю, то це вже зовсім інший Хома! І бачить далі, і чує далі. І в голові наче посвітлішало (О. Гончар).

посвітлі́шало на душі́ (на се́рці) в кого, кому, перев. від чого. Стало комусь приємно, легко, спокійно і т. ін. В Новонікуліно приїхали завидна. Ілля Миколайович уже здалеку побачив новий будинок школи, і на душі в нього посвітлішало (В. Канівець); Закрутилась, плин свій стишила Хмарина, як гора. Та від неї посвітлішало на серці в трударя (П. Дорошко). посвітлі́шало, поле́гшало на душі́. Парубкові посвітлішало, полегшало на душі і від свого рішення, і від своєї несподіваної великодушності (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвітлішати — посвітлі́шати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посвітлішати — -ає, док. 1》 Док. до світлішати. || безос. 2》 тільки безос. Почати розвиднятися, світати. 3》 перен. Набрати веселішого, радіснішого, привітнішого виразу (звичайно про обличчя, очі). || Стати щасливішим, радіснішим. 4》 перен. Стати радіснішим, оптимістичнішим (про настрій, думки тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвітлішати — ПОСВІТЛІ́ШАТИ, ає, док. 1. Док. до світлі́шати. Небо посвітлішало. Почало благословлятися на світанок (В. Гжицький); Сонце уже зійшло, але його ще не було видно із-за темного лугу; небо освітилося ясно й погожо... Словник української мови у 20 томах
  4. посвітлішати — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Словник синонімів української мови
  5. посвітлішати — ПОСВІТЛІ́ШАТИ, ає, док. 1. Док. до світлі́шати. Небо посвітлішало. Почало благословлятися на світанок (Гжицький, Вел. надії, 1963, 134); Сонце уже зійшло, але його ще не було видно із-за темного лугу; небо освітилося ясно й погожо... Словник української мови в 11 томах