1. Словник української мови у 20 томах

посивіти

ПОСИ́ВІ́ТИ, си́ві́ю, си́ві́єш, док.

1. Стати, зробитися сивим, сивішим.

Пуста голова ані посивіє, ані полисіє (Номис);

Отець Харитін вже постарівся, посивів і почав слабувати (І. Нечуй-Левицький);

Довге шовкове волосся – посіклося, посивіло, посохло, як трава серед зими (Панас Мирний);

Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А. Головко);

// перев. над чим, коло чого, у чому. Дуже довго займатися чим-небудь, виконувати якусь роботу тощо.

Шавкун, битий жак! Недаром він посивів, сидячи над бумагами (Панас Мирний);

– Паночку, дозвольте мені померти біля худібки, бо ж я і зріс, і посивів біля неї, – пішов старий зі своїм горем до Стадницького (М. Стельмах).

2. Стати сірувато-білим, набути сірого відтінку.

Сонце погасло. Посивіли хмари (Дніпрова Чайка);

– Вставай, вставай, дитино, – виважує мати зі сну. – Вже вікна посивіли, вже прокидається сонце (М. Стельмах);

Від цигаркового диму вже посивіла стеля (І. Кириленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посивіти — поси́ві́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посивіти — Стати сивим, о. засіятися сріблом; (коло чого) звікувати вік. Словник синонімів Караванського
  3. посивіти — -сивію, -сивієш, док. 1》 Стати, зробитися сивим, сивішим. || перев. над чим, коло чого, у чому. Дуже довго займатися чим-небудь, виконувати якусь роботу тощо. 2》 Стати сірувато-білим, набути сірого відтінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. посивіти — си́ві́ти (сиді́ти) / поси́ві́ти (заси́дітися) в дівка́х (ді́вкою, в пере́ста́рках і т. ін.). Довго не виходити заміж або зовсім не бути заміжньою. В дівках сиділа — плакала, заміж вийшла — вити стала (Укр.. присл..); Свати раз на віку приходять. Фразеологічний словник української мови
  5. посивіти — СИ́ВІ́ТИ (про волосся — ставати сивим або виділятися сивиною), СРІБЛИ́ТИСЯ, БІЛІ́ТИ. — Док.: поси́ві́ти, посрібли́тися, побілі́ти, побілі́шати. Дивись, а у нього волосся сивіє (М. Словник синонімів української мови
  6. посивіти — Поси́віти, -вію, -вієш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. посивіти — ПОСИ́ВІ́ТИ, си́ві́ю, си́ві́єш, док. 1. Стати, зробитися сивим, сивішим. Пуста голова ані посивіє, ані полисіє (Номис, 1864, № 6156); Отець Харитін вже постарівся, посивів і почав слабувати (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. посивіти — Посивіти, -вію, -єш гл. Посѣдѣть. І голова посивіє. Ном. № 5637. Словник української мови Грінченка